1. Філософсько-методологічна концепція в науці, згідно з якою зміст будь-якого поняття визначається сукупністю тих операцій (дій, процедур), за допомогою яких воно встановлюється або застосовується; відоження понять з відповідними їм операціями.
2. Напрям у фізиці та інших точних науках, що виник у першій половині XX століття, який наполягає на тому, щоб усі наукові поняття мали чіткий операційний сенс і могли бути визначені через опис конкретних вимірювальних або практичних процедур.