1. (в екології) Здатність рослин або мікроорганізмів існувати на ґрунтах або в середовищах з дуже низьким вмістом поживних речовин (азоту, фосфору, калію тощо).
2. (про рослину) Властивість бути пристосованою до життя на бідних, малопоживних субстратах; типова ознака видів, що ростуть на пісках, сфагнових болотах, у хвойних лісах.