Історичний термін для позначення політики радянської влади у 1920-х роках, спрямованої на штучне збільшення частки робітників у партійних, державних та господарських органах шляхом їх масового запрошення та просування на керівні посади.
У ширшому значенні — процес або дія, що полягає у наданні певній соціальній групі, організації чи явищу рис, характерних для робітничого класу, його ідеології чи способу життя.