віялка

1. Сільськогосподарське знаряддя для віяння (очищення) зерна від полови та сміття струменем повітря, що зазвичай має вигляд дерев’яного лотка з високим бортом або решета з ручкою.

2. Ручний пристрій у вигляді невеликого лопатя з широкою частиною з пір’я, тканини, паперу тощо, призначений для освіження повітря або роздування вогню шляхом направленого махання.

3. Технічний пристрій або частина механізму, що служить для створення потоку повітря, вентилювання чи охолодження (наприклад, віялка електродвигуна).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |