вічі

1. (історичне) Орган народного самоврядування та суду у давніх слов’ян, а згодом у Київській Русі та деяких інших слов’янських народів; народні збори для вирішення важливих справ.

2. (переносне, книжне) Масові збори, велике громадське чи національне зібрання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вже й розгнівився?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
ГоИ ло­ва кру­титься; ко­ло сер­ця пе­че, мов га­ди­на смок­чет кров з йо­го… По­хо­див він, по­хо­див по хаті, не гля­нув навіть ма­тері в вічі, вий­шов, ніби до ху­до­би, та й по­тяг – не в за­го­ро­ду, а прямісінько до Гальки… На третій день – зно­ву на ос­лоні в шин­ку. На чет­вер­тий – там йо­го сон­це пра­вед­не стріти­ло, там і ніч тем­на привіта­ла… XVI Товариство • П’ючи та гу­ля­ючи, підібрав собі Чіпка трьох то­ва­ришів щи­рих: Луш­ня, Мат­ня та Па­цюк – од­на дум­ка, од­на гад­ка.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
— як стій розсміялася вона, наче щось пригадала, і, одкинувши книжку, сміливо зачала дивитися професорові в вічі. — Льубліjу!!!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (множина) |