Словник Української Мови
Буква
1. Споруда з крилами на вісі, що обертаються під дією сили вітру, призначена для виконання механічної роботи (наприклад, помелу зерна, підйому води).
2. Розмовна назва повітряної кульки або іншого легкого предмета, що летить по вітру.
3. Переносно: про легковажну, непостійну, вітрогонну людину.
Приклад 1:
Як муху, роздавлю…- та, повертаючись на одній нозі, одно руками махає, як вітряк крилами… Товариші зморгнулись, разом кинулись на його. Той за руки, той за ноги, а той за поперек – насилу положили на долівку.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”