1. (діал.) Сильний поривчастий вітер, буря, вітрова погода.
2. (перен., розм.) Про легковажну, непостійну, вітрогонну людину (зазвичай про жінку або дівчину).
3. (перен., розм.) Про швидку, метушливу, непосидючу людину.
вітрюга
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Надворі був великий сухий та холодний осінній вітрюга. Вітер дмухав на багаття й розносив червоні іскри на воду.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |