1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вітер”, що вказує на легкий, приємний повітряний потік або на вітер як природне явище, до якого звертаються з ласкою.
2. У фольклорі та поетичній мові — персоніфікований образ вітру, часто як персонаж-помічник або добрий дух повітря.
3. Власна назва, зокрема літературного персонажа, народної казки або твору, де вітер виступає як діюча особа (наприклад, “Вітронько-братіку”).