Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вітрило”: невелике вітрило, вітрильце на човні або яхті.
2. (анат.) Популярна назва апоневрозу — широкої сухожилкової пластинки, що нагадує за формою невелике вітрило (наприклад, “піднебінне вітрильце”).
3. (бот.) Один із пелюсток у квітці бобових рослин (найчастіше верхній, найбільший), що за формою може нагадувати невелике вітрило.
Приклад 1:
Невольнича муза ~10 потім я забув мову в якій було те слово бо зрештою навіщо та мова без того єдиного в світі слова ~ ти ніби зневірений художнику у сенсі існування занадто серйозно граєшся у призабуті забави це не легкокриле вітрильце паперу на довгій нитці а сам зміст буття віддаляється від рук і очей це ти сам біжиш замислено з кожною постаттю хлопчика і дівчинки Світогляд Святовита 11~розуміючи безглуздя перегонів заціпивши зуби поле скрадає голос обручів і час ще не прощайся кохана твоє дитинство світле і тремтяче стоїть одразу за плечима як переливні крильця бабки руде столочене місце забав воно не тільки терпке минуле але тимчасово порожня арена для нас гладіаторів ілюзії І. Калинець. Невольнича муза ~12 ~ віддих трьох троянд вгамований ніччю старий зазубрений місяцю не струси сну з них червона виточена з чорного дерева жовта виліплена з густого воску а тінь від білої як від прозорої ледь блідава неподільна пані спогаду хто нам заважає вмерти Світогляд Святовита 13~ËÅÃÊÀ ÇÅÌËß ~ сріблястоажуровий міст перекинутий над річкою заниклою в зелені городів загублений поїздами дим ще довго витягується як зі сну та не заникає голуба мла гір на овиді де це містечко з трав’яним летовищем ~ за вікном намальована синя гора і оперте на ній небо І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”