Приклад 1:
Се так колись і вітер пропаде! Лісовик хоче щось відмовити, але виходить із сопілкою.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
і голос, і голос, я впізнавав його теж, ÌY голос, крізь вітер і хугу, ледь чутний, далекий, потойбічний, Вона щось казала, щось повторювала, здається, моє ім’я, але яке з моїх імен, я маю їх аж сорок. Я знепритомнів би, якби не вибух, великий вибух фіналу, від якого театр мусило б рознести на сотню тисяч маленьких театриків, цей вибух злився з фінальним акордом усіх тридцяти трьох оркестрів, я знепритомнів би, якби не впала завіса… Я більше не вийшов на сцену, хоч була овація.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
виходить у коридор, його кроки приглушені товстими килимами, він скрадається сходами, прослизає повз рецепцію і заснулого в ній мурина, схожого на царя Katnapa й на Отелло водночас, мурин розплющує очі, але пізно, вже пізно, вхідні двері саме закрилися за кимось, за ким, за ним, за цим вічним утікачем, ну що, як там, Венеція чудова і рання, канали пахнуть водою, на небі розвиднілось, вітер з лагуни повний розквітлими гаями, весна тільки починається, і півжиття ще попереду… Липень 1995р- Ю.А Народився I960 року7 в Станіславі. Живе та працює в Івано-Франківську; Прозаїк, поет, есеїст, перекладач.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
