Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто приносить, повідомляє якісь відомості, новини; той, хто сповіщає про щось; повідач, оповісник.
2. Назва деяких періодичних видань (газет, журналів, бюлетенів), наукових збірників, що інформують про певні події або публікують матеріали з певної галузі знань.
3. (у міфології, літературі) Вісник богів, персоніфікація повідомлення або предвістя (наприклад, давньогрецький бог Гермес).
4. (застаріле) Кур’єр, посланець, гонець, який доставляє офіційні доручення, державні папери.
Приклад 1:
Кольчик почав: «Тоді-то й тоді-то Зиновія Тарасівна у вас вдома передала «Український вісник» Андрієві Куримському». Я на це: «Ви запитували мене про це десятки разів, і я стільки ж відповідала вам і відповім іще раз: нічого подібного я не пам’ятаю».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
також «Слово і час» «Слово і час», журнал 60, 100, 219, 252 «Сучасність», журнал 261, 270 «Українська література», журнал 17, 142 «Українське слово» 96 «Український вісник» 69, 70 «Український кур’єр», газета 91 «Всеукраинские ведомости» 91 «Литературная газета» 60, 90, 158 «Новый мир» 131 «Правда» газета 95, 136, 146 «The Ukrainian Canadian», газета 58 Перелік світлин , батько • Родина матері. Феодосія, поч.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Логістичний та географічний аспекти операції «Overlord» // Наук вісник Волинського національного університу імені Лесі Українки.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”