віск

1. Тверда, пластична речовина, що виділяється спеціальними залозами бджіл для будівництва стільників; також — природна або синтетична речовина з подібними фізичними властивостями (плавкість, пластичність, горючість), що використовується в промисловості, медицині та побуті.

2. У техніці — мастильний матеріал на основі нафтопродуктів або жирів, що застосовується для полірування, консервації або захисту поверхонь.

3. Розмовна назва парафіну, стеарину або інших легкоплавких речовин, що використовуються для виготовлення свічок.

Приклади вживання

Приклад 1:
Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця. Вийшовши з церкви, Кайдаш пішов до пана за грішми.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |