вірша

Приклад 1:
Свою, таку дорогу для мене, мандрівку до Країни Споминів хочу закінчити на ліричній ноті — словами з вірша трагічно загиблого Юрка Гудзя «Без назви»: Ти запитуєш мене, коли я закінчу картину, яка збереже хоч кілька прикмет нашого покоління… Ти сам добре знаєш, як ми живем і чим доводиться платити за хліб і молоко, яка ціна врятованим словам, збереженим картинам, і скільки черепів уважних нам дивляться у збайдужілі спини. Ми тільки відгомін майбутніх партитур, німих оркестрів початкові ноти, — та треба йти, дорога мусить жити і після нас… Жовтень 2004 р. Закінчила я свої спогади десь у другій половині жовтня 2004 р., не підозрюючи, що ми стоїмо на порозі приголомшливих подій.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
На словесно-образні та формально-стильові особливості вірша вплинули прийоми і засоби, рекомендовані поетиками XVII—XVIII ст. Великий інтерес становить та частина віршів Сковороди, яка відбиває душевний стан поета в пору, коли формуються основи його світогляду.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Такими є переклади вірша А. Муре «До Петра Герардія», оди Горація «Про спокій душі» («De anime tranquillitate»). Сковорода зробив також вільний переспів цієї оди (24-та пісня «Саду»).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”