1. Представник вірменського народу, корінний житель Вірменії або особа вірменського походження.
2. (у розмовному вживанні) Заст. вірменський купець, крамар (частіше у формі множини: “вірмени”).
вірменин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
До нас часто приєднувався Іванів знайомий — місцевий адвокат вірменин Едуард, людина ерудована й дотепна. Ми підозрювали, що він мав спецзавдання від певних органів, але оскільки ніяких змов чи переворотів ми не планували, то критися перед ним не було з чим.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |