1. (санскр. vipaśyanā, палі vipassanā) У буддизмі — медитативна практика споглядання та проникнення в істинну природу реальності, що спрямована на розвиток усвідомленості та прозріння (пання) щодо трьох ознак існування: непостійності, страждання та відсутності постійного «Я».
2. Конкретна сучасна техніка медитації, що походить з традиції тхеравади (особливо Бірми) та наголошує на систематичному спостереженні за тілесними відчуттями та психічними явищами для досягнення визволення розуму.