вінчик

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “він” — застосовується при звертанні до дорослого чоловіка або хлопця, часто для вираження ласки, іронії або зневаги.

2. Біол. Сукупність пелюсток квітки, внутрішня частина подвійного оцвіття, що зазвичай має яскраве забарвлення; кора.

3. Техн. Невеликий вінок, кільце, ободок або деталь, що має форму віночка (наприклад, вінчик у фітилі, вінчик гвинта).

Приклади вживання

Приклад 1:
Лінивий рух, — і ось під ноги ліг Прозорий вінчик — кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка — Спокійни торс, незаймано-нагий! Спадає вал… Німують береги… І знову плеск… І затихає знову… То пальцями рожевої ноги Вона вгамовує безодню бірюзову.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |