вінця

Приклад 1:
Ось кинь на дно червінця, поллються через вінця! (Дзвінко сміється.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Коли у височенні скляні келихи було налито по вінця густої чорної рідини, що її чомусь усі називали «sangue dei drago», Даппертутто звівся на рівні і, час від часу припадаючи вухом до дрімаючого поруч Казаллеґри, ніби шукаючи в того підтвердження своєму спічеві, заявив таке: — Мої славні! Мої славетні!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
— Команданте,­ наказ!­ І рвуться слова невблаганні.­ Не бестія з кулі твоєї, а плаз­ Впаде в передсмертнім харчанні.­ ­ Життям своїм купиш не славу і честь­ І бачиш понуро-нерадий:­ Не пурпур оздобою шат твоїх єсть,­ А чорна сироватка зради.­ ­ Та ти не відхилиш свойого вінця,­ Блідий, наче крейда, і тихий.­ Підеш неухильно, підеш до кінця,­ І вибух зголосить твій прихід.­ ­ XXX­ ­ Нахмурились брови, скипіли уста,­ І зморшки на чолі твоєму.­ А думка, на диво ясна і проста,­ Останню ріша теорему.­ ­ До розв’язки — відступ. Не дати углуб­ Проховзнутись тілові гада.­ І рішення: в скруті твій кинутий труп —­ Найкраща твоя барикада.­ ­ XXXI­ ­ О ранок, як ранок твойого життя,­ І очі ті, ховзькі і гострі!­ Твій погляд невгнутий, що їх перетяв,­ І твій незахитаний постріл.­ ­ Той стріл, що лавину зриває важку,­ Прокляття випадку, що скрізь є.­ І ось ти фехтуєш рапірами куль,­ Разиш блискавками децизій.­ ­ Ще хвиля — і душить дихання твоє­ Юрба, що тяжка і густа є,­ Остання з чола твого блискавка б’є­ І кулею в мозок вертає.­ ­ ­ XXXII­ ­ Розкрийте зіниці, розкрийте серця,­ Черпайте криштальне повітря!­ Одвіку земля не зазнала-бо ця­ Такого безкрайого вітру.­ ­ Він віє, шалений, над стернями днів­ Диханням нестримної волі­ Від дальніх пікетів, вартових огнів­ Імперії двох суходолів.­ ­ Він віє диханням солоним, як кров­ П’янких океанових надрів,­ Що їх Севастопіль навсе розпоров­ Кільватерним ладом ескадри.­ ­ Над диким простором Карпати — Памір,­ Дзвінка і сліпуча, як слава,­ Напруженим луком на цоколі гір­ Ясніє Залізна Держава.
— Невідомий автор