1. Дія за значенням дієслова “вінцювати” — завершення будівництва покрівлі встановленням вінця (верхньої частини) або останнього вінця зрубу.
2. Архітектурний елемент, декоративне завершення верху споруди, стіни, парапету у вигляді карниза, аттика, балюстради тощо.
3. У техніці — додатковий конструктивний елемент, що облямовує або завершує край або торець виробу (наприклад, вінцювання барабана, труби).