1. В архітектурі давньогрецьких та ранньохристиянських храмів — піднесена частина будівлі, що розташовувалась на сході, перед апсидою, та була призначена для духовенства.
2. У православному храмі — вівтарний простір, головна частина вівтаря, де знаходиться престол, обмежена іконостасом.
3. У візантійській архітектурі — центральна частина хрестово-купольної споруди, утворена простором під головним куполом між чотирма опорними стовпами.