віл

Приклад 1:
Легка то­му ро­бо­та й са­ма най­важ­ча, са­ма най­за-барніша, хто її ро­бить по своїй волі, за­люб­ки, хто пес­тить у серці надію, що не­мар­не во­на піде, що че­рез ту ро­бо­ту він за­сяг­не сво­го щас­тя, кот­ре ще й не вид­не, ще не чут­но йо­го й ше­лес­ту, кот­ре десь да­ле­ко-да­ле­ко, ген за скілько­ма ро­ка­ми праці” нуж­ди, вся­ко­го го­ря, ма­лює йо­го дум­ка ро­же­ви­ми квітка­ми надії… і Лег­ко то­му за вся­чи­ну бра­тись,- ро­бить він, як віл, без уто­ми; пра­цює, як ха­зяїн, завж­ди ве­се­лий, покій др ний. Так ро­бив Грицько вес­ну й літо.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Тоді xk td xdm 2 2 −= , 0xm k td xd 2 2 =+ і 0x td xd 2 02 2 =+ ω , .0xx 2 0 =+ ω Це диференціальне рівняння віл ь- них гармонічних коливань, збуджених пружними або квазіпружними силами. Загальними розв’язками цього д и- ференціального рівняння є функції: ( )001 tcosAx ϕω += або ( )002 tsinAx ϕω ′+= .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
60); два кути ϑ і ϕ , які визначають положення в просторі певної осі ( )OO ′′ , яка проходить через центр мас і яку -небудь іншу фіксовану точку тіла і нео бхідно задати кут ψ , що визначає напрямок другої зв’язаної з тілом осі, яка перпендикулярна до першої ( ϑ , ϕ , ψ – 3 ступені віл ьності обертального руху). Якщо тіло не абсолютно тверде і його частини можуть зміщуватись одна Рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”