Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “віно” — вінок, гірлянда з квітів, листя або гілок, яку надівають на голову як прикрасу чи символ (наприклад, весільне вільце).
2. Застаріла назва обруча, кільця (переважно металевого).
3. У техніці — деталь у формі кільця, обода, що входить до складу механізму (наприклад, поршневе вільце).
4. У географії — рідкісна назва невеликого кола, кільцеподібного утворення.
Приклад 1:
Та ще привезли якогось німецького воза, довжелезного, що й у дворі не зміститься, та того воза самими киндяками й вислали, аж по люшнях, по колесах теліпається, на війя киндик лягав, а волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили, вінки з дубового листу та з золотих гвоз-диків на шиї волам повішали. То були пишні воли, що вола аж до землі звисають, а то – наче вві сні тобі ввиджується.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”