Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Права, привілеї, надані певній соціальній групі, стану або території; пільги, свободи, закріплені законом або звичаєм.
2. (іст., часто з великої літери) Назва історичного документу, що юридично закріплював права та привілеї (наприклад, козацького стану); умови, за якими надавалися такі права.
3. (перен., заст. або ірон.) Свобода дій, поведінки, часто з відтінком свавілля або вседозволеності.
Приклад 1:
Однією з найбільш важливих тем поезії Сковороди є тема вільності, яка звучить передусім у пісні «De libertate», присвяченій Богданові Хмельницькому. Поет звеличує його як «отца вольності» і закінчує твір словами: О, когда б же мнѣ в дурнѣ не пошитись, Дабы волности не могл как лишитись.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Мотиви вільності звучать і в інших піснях. Зокрема в написаній 1760 р. пісні наголошується па духовній свободі, яка є найбільшою цінністю життя.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Числом ступенів вільності нази- вають найменше число координат, які н е- обхідно задати для того, щоб повністю визначити положення тіла у просторі, або кількість незалежних рухів, які може виконувати тіло. Матеріальна точка, що д овільно ру- хається у просторі, має три ступені віль – ності (x, y, z ).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”