Словник Української Мови
Буква
1. Рухома, зазвичай плоска деталь, що закриває отвір чогось (скрині, валізи, саркофага тощо).
2. Верхня, зазвичай відкидна кришка музичного інструменту (фортепіано, рояля).
3. Частина оболонки, що закриває око (про повіки).
4. Кришка, закриваюча отвір у печі, казані, люку тощо.
Приклад 1:
(«Наді мною синє віко неба…») І мовби на зміну живому спілкуванню з людиною увійшла в моє життя як закономірне й щасливе продовження такого спілкування — його поезія. Увійшла органічно, як дихання.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Неуки щитають, шо ход 1. g2-g4 названий дибютом Гроба че рез те, шо ета пєшка, видвігаясь, похожа на віко труни, которе приподнімаєцця, шоби через мгновєніє гепнутись на мєсто й при печатать покойнічка обратно. Діствітєльно, сходство поражающе (особінно з огляду на описану више матову комбінацію).
— Невідомий автор