віконниця

1. Засувка, щит або інша рухома конструкція, що закриває віконний отвір ззовні для захисту від сонця, опадів, холоду або з метою безпеки.

2. Застаріла назва віконної рами, що вставляється в отвір у стіні.

3. У техніці: деталь у вигляді пластини з отворами, що регулює потік рідини або газу в механізмах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Віконниця билась об стіну, неначе підстрелена звірюка побивалась перед смертю. Щось дуже неприємне почувалось в серці.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |