візниченко

1. Прізвище українського походження, утворене від слова «візник» (той, хто керує возом, фурманом).

2. Назва колишнього села в Україні, зокрема в історичній Київщині, яке нині є частиною міста Бровари (Київська область).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |