Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва сузір’я Північної півкулі, розташованого між сузір’ями Великої Ведмедиці, Волопаса, Рись та Жирафа; у сучасній науковій термінології — Візничий (лат. Auriga).
2. Заст. Жінка, яка керує запряженим возом або займається перевезенням вантажів чи людей на возі.
Приклад 1:
Дорогою нас не раз уражало нахальство жидів, а надто одкупщиків шосейних (рогатників), котрі грубо кричали на нашого візницю і, узявши з нас гроші, не хотіли навіть підводити застави, так що наш візниця мусив злазити і робити їх роботу, причому жиди ще його й лаяли. Два рази всилу ми вдержували антисеміта X. Б., щоб не побив жидів.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Нарешті візниця прийшов з торжеством і приніс мені склянку кави, далеке подобіє віденського melange, і хлібчик, подобіє Semmel. Каже: «Здобув із християнської цукерні, бо як же можна панові зоставатись без кави!» Я був радий такій міцній вірі в панську каву, але наївся мало і потім майже цілісінький день нічого не міг здобути по дорозі: жиди не продавали, бо була субота, а мужики не продавали бог їх зна через що.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Але візниця казав, що він розпитував людей і що ми мусимо ще їхати понад правим потоком. Я замовк, але згодом запримітив, що ніякого другого потоку нема, і казав візниці поспитатись у людей.
— Невідомий автор