Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка керує возом, запряженим кіньми або іншою тягловою силою, перевозить вантажі або пасажирів; фірман, візничий.
2. Власник або наймач воза, який займається перевезенням як ремеслом.
3. (у переносному значенні) Той, хто веде, направляє когось або щось, виконує роль провідника.
Приклад 1:
ф і р м а н — візник. Ф і с т — хвіст.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Виставили: “Кандидат”, “За хлібом”, “Баби”, “Малка Шварценкопф”, “Чумаки”, “Наші переселенці”, “Візник Геншль”, Ярецького оперу “По хоробі батька” й Шалавилу. В квітні й старий Ґембицький відрікся управи театру, і Виділ “Бесіди” був приневолений післати до театру свого відпоручника, члена Виділу Миколу Заячківського, що фунґував при українськім театрі від 28/VІ – 15/
— Невідомий автор