Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний або діловий відвідування когось, переважно високопосадової особи, з певною метою; візитування.
2. Коротке, переважно церемоніальне відвідування когось із ознаками поваги, ввічливості або з обмеженим часом спілкування.
3. У міжнародній практиці: офіційний приїзд глави держави, уряду чи іншого високого представника однієї країни до іншої за запрошенням.
Приклад 1:
Візит до подружжя Тичин: «старовинний затишок» хати, славна старенька Лідії Петрівни: «це добре, що він оточений звичайними жінками, які доглядають його, дбають про нього і створюють усі умови для творчої роботи». М. читала напам’ять Беранже по-французькому і Тичинине «Їдемо з Великої Багачки».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Німецькі агенти справно проінформували своє керівництво про візит “генерала Монтгомері” і в результаті за вказівкою Гітлера OKW спішно прийняло план з відбиття очікуваної висадки союзників з боку Середземномор’я. Ще одна різниця думок між фюрером та його генералами торкалася питання, як краще використати танкові дивізії.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Важливою подією в житті Північної Індії став непрошений візит туди в IV ст. до н. е. греко- македонської армії юного царя Александра.
— Невідомий автор