візитатор

1. Посадовець, який здійснює візитацію (перевірку, обстеження) установ, організацій або підприємств, часто у сфері освіти, релігії чи управління.

2. У церковній (переважно католицькій) практиці — посада особи, уповноваженої вищою церковною владою для інспектування монастирів, парафій або навчальних закладів.

3. Застаріле значення: той, хто відвідує когось або щось з офіційною метою; відвідувач.

Приклади вживання

Приклад 1:
унів., опісля в Росії візитатор шкіл віленської округи), 6. Михайло Oсадца (проф.
— Невідомий автор

Приклад 2:
– мабуть; очевидно відібрати – тут: узяти; отримати відслона – дія (у театральній виставі)/ 573 візитатор (лат.) – інспектор віктунок (полон.)
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |