Відчайність — властивість за значенням прикметника “відчайний”; стан крайньої безвихідності, безнадійності, повного розпачу.
відчайність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Відчайність — властивість за значенням прикметника “відчайний”; стан крайньої безвихідності, безнадійності, повного розпачу.
Відсутні