відхідництво

1. Релігійний рух серед старообрядців (старовірів) у Російській імперії XVIII–XIX століть, представники якого, уникаючи державного та церковного переслідування, тікали (відходили) у віддалені, малодоступні місцевості (у ліси, на північ, в Сибір) та створювали там свої громади.

2. Загальніше — дія за значенням дієслова «відходити» у розумінні відокремлення, віддалення від основної частини суспільства, церкви чи певної групи з релігійних, ідейних або політичних мотивів; сектантство.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |