Словник Української Мови
Буква
1. Відстань або кут між чимось і вертикальною або горизонтальною площиною; нахил, схил, похилість.
2. Відступ, відхід від чогось прийнятого, нормального або запланованого; порушення, невідповідність.
3. У техніці — кутове або лінійне зміщення деталі, елемента конструкції від заданого положення.
4. У географії — похила ділянка земної поверхні; схил, скат.
5. У геології — кут нахилу пласта гірської породи до горизонту.
Приклад 1:
307 Mn Fe Наприклад, атоми водню відхил я- лися в магнітному полі у двох напрямках , що відповідає лише двом можливим оріє н- таціям магнітного моменту атома у зов – нішньому полі. М омент імпульсу атома і його магнітний момент дорівнюють сум а- рним м оментам електронів , бо магнітні моменти ядер мають значно меншу вел и- чину, ніж магнітні моменти електронів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Я хочу додому.. Ми повернули і тримаючись за руки, знов пішли, минаючи вузький довжелезний плац, в кінці якого причаївся вартовий з бли скучим багнетом, дерев’яний ґанок штабу з помальованими коло нами.. На третьому поверсі вікно було далі відхил ене, в глибині чути було, як хтось сміявся і кілька постатей без пілоток і далі ловило крізь шибу яскраве сонце. Вона тягнула мене за руку, низь ко похиливши голову.. Ми проминули казарму, минули стару роз кошлану вітром плакучу вербу, дуже багато гілля ле жало на землі, на асфальті, ясні, тонкі лозини з набубнявілими бруньками були вже яскраво -жовті.. Вона мовчала, щось розглядаючи під ногами.
— Зеров Микола, “Камена”