відтискувачка

1. Спеціальний інструмент або пристрій для створення відтисків, відбитків на різних матеріалах (наприклад, на шкірі, глині, пластику).

2. У поліграфії та канцелярській справі — невеликий ручний пристрій (штамп) з певним рельєфним зображенням або текстом, призначений для швидкого нанесення відбитків на папір чи інші поверхні.

3. У техніці — деталь або механізм верстата, преса, що здійснює тиск для перенесення зображення або формування відтиску.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |