відтин

1. Відрізок лінії, обмежений двома точками; частина прямої між двома її точками.

2. Частина, ділянка чого-небудь, що має певну довжину (наприклад, дороги, річки, траси).

3. Військовий підрозділ або група, що виконує завдання на певній обмеженій ділянці місцевості; ділянка фронту, позиції, за яку відповідає певне військове формування.

4. Виміряна або виділена частина простору або часу; проміжок, відрізок.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але злодія не видко, лише шугає гострий нестерпний ніж попід тім’я – і Даруся з відчаю вже, цієї хвилини, дала б голову на відтин. Нема її сили терпіти той безконечний біль.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: іменник (однина) |