Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “відстрочувати”; перенесення строку, терміну чого-небудь на пізніший час; відтермінування.
2. У фінансовій та юридичній практиці — офіційно надана відстрочка виконання зобов’язання (наприклад, сплати боргу, платежу, виконання робіт) на певний період.
Приклад 1:
Його підрозділи, або статті, узагальнюють дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися на умовах, прийС нятих у міжнародній практиці угод без відстрочування платежів, що не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті в кредитній формі. Він містить насамперед дані про експорт та імпорт товарів та послуг, про вантажні та пасажирські міжнародні перевезенС ня, іноземний туризм та платежі за кордон, надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, відсотки, дивіденди).
— Невідомий автор