1. Особа, яка звільнилася з військової або державної служби, вийшла у відставку.
2. (переносно) Той, хто відстав від справ, втратив колишній вплив або активність; той, хто морально застарів.
відставник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
До відділу шевченкознавства після ремонту заходить наш дбайливий завгосп відставник Хардиков і приносить два, однакового формату, портрети — Шевченка й Бєлінського — зі словами: «Они, кажется, дружили»… На той час повернулися із заслання Євген Шабліовський і Петро Колесник, до яких ми попервах ставилися з особливою повагою, як до людей, потерпілих від сталінських репресій, що до того ж не втратили гідности у кагебістських катівнях. То вже пізніше пересвідчилися, що доробок Шабліовського — то, власне, «великих слів велика сила…», і довідалися про ганебну роль П. Колесника у переслідуваннях його вчителя Миколи Зерова, читали й показували один одному вірш Зерова «Його стрічаю я — і мало не щодня…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |