відрядник

1. Працівник, який виконує роботу за межами постійного місця роботи (підприємства, установи) та отримує відрядну оплату праці, зазвичай за обсяг виконаної роботи або вироблену продукцію.

2. (заст.) Той, хто перебуває у відрядженні; службова особа, послана з дорученням до іншого місця.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |