1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Термін, що позначає початок руху, перший поштовх або момент, коли щось прийшло в рух; відрушення.
відрух
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відрух відрухом, а свідомість свідомістю. Свідомість стверджувала велику Андрієву перевагу над слідчим і що принаймні перша фаза отого «починаємо» буде на хибній дорозі, даючи змогу спокійно протистояти в той час, як слідчий думатиме, що він завдає жертві великих моральних мук, — слідчий буде грати битим козирем.
— Невідомий автор
Приклад 2:
У скептичному сьогоденні навіть цілком щирий відрух публічної особи трактується як елемент всеохопного PR, що, втім, не перешкоджає домогосподаркам пускати сльозу, коли черговий кандидат у депутати під час передвиборчої кампанії цілком заплановано бере на руки і цілує «випадкового» малюка або мавпочку із зоопарку. У скептичному сьогоденні замахані медійними форматами промоутори і політтехнологи цілком занедбали такий безвідмовний і популярний колись рекламний хід, як «тавро смерті».
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |