відпускниця

1. Жінка, яка перебуває у відпустці (щорічній, творчій, навчальній тощо).

2. Застаріле: жінка або дівчина, яка отримала офіційний дозвіл (відпускну грамоту) на звільнення від кріпосної залежності або на вільне проживання поза місцем приписання (наприклад, для навчання чи роботи).

3. У спеціальному контексті: жінка, яка отримала церковний дозвіл (відпуст) на певні зміни у побуті або діяльності (наприклад, на дозвіл їсти м’ясо у піст).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |