відпоручник

1. Особа, яка отримала доручення від когось, представник, уповноважений (застаріле).

2. У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, уповноважена князем для виконання певних адміністративних, судових або дипломатичних доручень.

Приклади:

Приклад 1:
Управу театру віддано трьом найстаршим членам дружи- ни – Стечинському, Підвисоцькому й Ольховому, причому фунґував дальше відпоручник Виділу. На репертуар в р.
— Невідомий автор