Властивість або стан відокремленості, обмеженості від чогось іншого; наявність чіткої межі, що відділяє один об’єкт, явище або поняття від іншого.
У соціальних та політичних науках — стан самостійності, автономності, зокрема незалежність однієї структури чи інституції від іншої, що забезпечує її функціонування без зовнішнього втручання.
У психології — здатність особистості до психологічного відокремлення, формування власних меж, цінностей та ідентичності, відмінних від оточення.