Віддієслівність — граматична категорія, що виражає ступінь зв’язку іменникових слів (іменників, прикметників, числівників) з дієслівною дією, зокрема здатність відображати ознаки, властиві дієслову (час, вид, стан, спосіб дії).
Віддієслівність — властивість похідних слів, утворених від дієслів, зберігати певні семантичні та синтаксичні характеристики вихідного дієслова (наприклад, управління, можливість мати суб’єкт чи об’єкт).