1. Дія за значенням дієслова “віддихати”; процес видиху повітря з легень після вдиху, видих.
2. (у літературі) Коротка пауза, перерва у вірші, що відповідає мовній паузі при читанні; цезура.
віддих
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Від співу місяць стерся, мов зужитий шеляг, заник, змінився в млу, а може, в квіття віддих, та не дають його шукати в рвійних трелях розприслі соловейки — і не видно сліду. Аж горла миті сріблом пухнуть від напруги, солодке і п’янке знесилля морщить жили, і скручуються звуки в світла смуги, в птах очі сплющені від розкоші знесили.
— Невідомий автор
Приклад 2:
57 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Тут, не подавши й знаку на замішання, потиснув наш батярина Перфецький її велику аж мужеську долоню і з цілої сили ляснув її по плечі, від чого американці аж віддих забило, і джамейський чорнюх мусів скоренько робити їй самокруче- ного nanipoca, видобуваючи на алярм своє курецьке причан далля з пасястого черезраменника. — Стара курва, — мовила на те резолютна пані Ада, забираючи Перфецького попід лікоть і всміхаючись до всіх на прощання, особливо до пані Шалайзер.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |