1. Жінка, яка віддала себе служінню Богові, церкві чи монастирю; черниця, послушниця.
2. У давньому українському праві: жінка, яка добровільно віддала себе в залежність (наймичку, кріпачку) панові або монастирю.
відданиця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |