відгин

1. Місце, де щось різко згинається, змінює напрямок або відходить убік; вигин, поворот.

2. У геології — ділянка шару гірської породи, що має опуклу або увігнуту форму, утворену в результаті тектонічних процесів; складка.

3. У ботаніці — частина листкової пластинки, пелюстки або чашолистка, що відхилена вниз або вбік від основної осі.

4. У техніці та ремеслах — загнута, відігнута частина або край чогось; відогнутий елемент.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |