відвізник

1. Особа, яка займається відвезенням (перевезенням) когось або чогось у певне місце; той, хто відвозить.

2. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — службова особа, яка супроводжувала послів, купців або в’язнів, а також виконувала доручення щодо транспортування державних коштів або товарів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |