Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова відводити; переміщення когось, чогось убік або на певну відстань від основного місця, напрямку чи об’єкта.
2. Призначення, виділення (коштів, землі, майна тощо) для певної цілі.
3. Техн. Частина механізму або окремий пристрій, призначений для зміни напрямку, відхилення або переміщення чогось (наприклад, відведення пари, відведення струму).
4. Мед. Рух кінцівки або іншої частини тіла від середньої лінії тіла; абдукція.
Приклад 1:
Всі римські дороги обов’язково мали з обох сторін рівчаки для відведення дощової води. Не тільки дорожнє полотно але й поверхня давньоримських доріг розрізнялася залежно від грунту та території.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
В. Відведення С. Супінація. D. Пронація.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Отже, нагрівання такої рівноважної суміші повинно приводити до активізації зворотної реакції і зміщення рівноваги вліво – в бік утворення вихідних Fe3O4 та 313 Навпаки, відведення утворюваного тепла (пониження температури) зменшуватиме швидкість зворотної реакції і рівновага зрушиться вправо – в бік продуктів FeO та CO2. Можна не користуватися для вирішення таких питань кінетичними рівняннями, а прямо застосувати принцип Ле Шательє.
— Невідомий автор