Словник Української Мови
Буква
1. Листяне дерево родини в’язових з щільним цінним деревинним матеріалом, яке має видовжені зубчасті листки та дрібні квітки, що з’являються ранньою весною; ільм (Ulmus).
2. Деревина такого дерева, що використовується в столярній справі, будівництві та виробництві меблів.
Приклад 1:
Яснеє сонце не пече, як-то інколи буває, а наче теплою рукою по тілі водить, ягоди вже паліють і перший в’яз пішов на гоірках. От вийшла собі Маруся з чоловіком в садок, посідали та й голубкаються.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Волiла б старих наймичок, бо до тих цей клятий бабiй не в’яз би. Але Квасюк проганяв старих так само, як вона молодих.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Вiдколи Квасючка поїхала — в’яз до неї, як шевська смола, лiз обнiмати й цiлувати її. Вона звичайно штовхала його, втiкала з хати й сiдала надворi, аж поки вiн iшов знов до своєї бакалiї.
— Невідомий автор