вушник

1. (історичне) Секретний співробітник (агент, інформатор) органів державної безпеки або поліції, який таємно стежив і доносив на когось, підслуховуючи розмови або збираючи відомості; донощик, стукач.

2. (застаріле, діалектне) Той, хто виготовляє або продає вушні сітки для волосся; майстер з плетіння сіток.

3. (діалектне) Частина кінської збруї — ремінець або шнурок, що проходить по голів’ю коня і утримує вуздечку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |