Словник Української Мови
Буква
ВУСА — множина від слова “вус”, що означає волосяний покрив над верхньою губою у чоловіків, а також подібні за формою волоски на морді деяких тварин (наприклад, кота).
ВУСА — у техніці: тонкі пружні пластини, пластинки або дроти, що виконують певну функцію в механізмах (наприклад, вуса електропобутового вимірювального приладу).
ВУСА — у ботаніці: тонкі повзучі пагони деяких рослин (наприклад, у полуниці, кавуна), що слугують для вегетативного розмноження.
Приклад 1:
Сомко витер чепурні вуса. — Править він на всю губу.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
— Ну, от… — піймав себе за лівого вуса Куниця й, скосивши очі, пильно роздививсь на його руді кінчики. IX Почуваючи, що радіє він близькій відпустці як порятункові, як чомусь такому, що розв’яже нерозв’язний вузол в його житті, тамував Іван Семенович свої думки про це, гнав їх від себе клопітною й безнастанною працею.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
XI Слухав Куниця Івана Семеновича, вуса свого покусуючи, а коли дійшов той до останньої своєї зустрічі з Завадською, до того, що допіру сталося, причинив щільненько двері до сусідньої кімнатки, де син, підліток, над радіоприймачем схилився. — Що ж це ти, Іване?
— Тютюнник Григорій, “Вир”